Вузлова міома матки, інтрамуральна лейоміома матки

Діагноз «вузлоутворення у міометрії» часто лякає жінок. Слово «пухлина» асоціативно пов'язане з раком, але у гінекології ситуація інша. На практиці вузлова лейоміома матки — це доброякісне утворення. Воно відмінно піддається контролю та лікуванню. Якщо з'явилися перші симптоми, консультація гінеколога допоможе оцінити ситуацію та запобігти ускладненням, призначивши лікування вузлової міоми матки.

Содержание:

1. Патогенез
2. Причини вузлової міоми тіла матки
3. Симптоми інтрамуральної міоми матки
4. Діагностика
5. Ускладнення інтрамуральної лейоміоми матки
6. Лікування інтрамуральної міоми матки
7. Профілактика
8. Поширені запитання
9. Список літератури

Патогенез

Вогнище росте з гладком'язових клітин та елементів сполучної тканини, судин та м'язових волокон. Коли пацієнтка хоче зрозуміти, що таке вузлова лейоміома матки, лікарі пояснюють процес. Вузол формується у товщі м'язової стінки. Згодом він збільшується і деформує тканини. Без контролю лейоміома матки вузлової форми викликає біль та збиває цикл. Зустрічається вона найчастіше у жінок 35-40 років. Хоча останнім часом ми спостерігаємо тенденцію омолодження патології — вона виявляється вже з 25 років.

Причини вузлової міоми тіла матки

Єдиної причини хвороби, підтвердженої дослідженнями, немає. Лікарі зазвичай говорять про комплекс факторів, які запускають поділ клітин. Головний із них — гормональний дисбаланс, а саме надлишок естрогену. Коли зростає вузлова лейоміома тіла матки, саме естрогени підштовхують клітини міометрію до активного росту. До інших ризиків належать:

• Травми матки при абортах, вишкрібання або важких пологах.
• Хронічні запалення у малому тазі.
• Генетична схильність по жіночій лінії.
• Супутність гінекологічних порушень, у т. ч. ендометріоз.
• Хронічні збої гормонального фону.
• Шкідливі виробничі фактори, екологія та надмірний ультрафіолет.
• Расова приналежність — у темношкірих жінок міоми виникають у 10 разів частіше.
• Пізня перша вагітність (після 35 років) чи відсутність вагітностей.
• Безконтрольне та тривале застосування ОК (КОК).
• Гіподинамія, шкідливі звички, неправильне харчування та дефіцит нутрієнтів.
• Порушення циклу, у т. ч. ранній початок менструацій та пізня менопауза.
• Постійні стреси.

На цьому фоні вузлова міома матки може рости як один вузол або одразу групою. При системних збоях організм задіює відразу кілька зон. У такому разі формується міома матки вузлової форми, і за нею потрібен постійний лікарський контроль.

Симптоми інтрамуральної міоми матки

На ранніх етапах вузол ніяк не проявляє себе. Жінка почувається добре, а проблему найчастіше знаходять випадково на плановому УЗД. Коли вузлова міома тіла матки збільшується, вона починає тиснути на сусідні тканини. Прояви хвороби стають помітними:

1. Менорагії — рясні тривалі менструації зі згустками.
2. Кров'янисті виділення між місячними.
3. Тягнучий біль внизу живота, який віддає в поперек. При інтимній близькості та менструації він посилюється.
4. Складнощі із зачаттям та виношуванням.
5. Прояви анемії: слабкість, блідість шкіри та слизових, запаморочення та головні болі, тахікардія, задишка, шум у вухах, часті непритомності тощо.

Симптоми залежать від того, де саме виріс вузол. Якщо у жінки виявлено вузлову міому матки по передній стінці, вона тисне на сечовий міхур, внаслідок чого частішають позиви до сечовипускання. Вузол на задній стінці тисне на пряму кишку та провокує запори. Коли розвинулася множинна вузлова міома матки, симптоми накладаються один на одного і сильно заважають у звичайному житті.

Діагностика

На огляді гінеколог може лише запідозрити ущільнення. Пальпація не дає повної картини. Щоб встановити точний діагноз, потрібна апаратна діагностика. Коли у пацієнтки підозрюються вузлова міома матки та вагітність, обстеження проводять максимально дбайливо. Лікарі використовують кілька діагностичних методів:

• Ультразвукове дослідження через живіт та піхву — основний спосіб розглянути м'язовий шар.
• МРТ – томографія потрібна у складних випадках, щоб точно розрізнити тканини.
• Гістерографія — показує, наскільки змінилася форма матки.

Ці дослідження дають точні дані. Якщо на знімках видно багатовузлову лейоміому матки, лікар заміряє кожне вогнище і складає план дій.

Ускладнення інтрамуральної лейоміоми матки

Якщо ігнорувати симптоми та не ходити до лікаря, хвороба починає прогресувати. Це призводить до неприємних наслідків:

1. Тяжка анемія через постійну збільшену втрату крові.
2. Безпліддя чи часті викидні.
3. Некроз (омертвіння) вузла у разі порушення його живлення, що викликає симптоми гострого живота. Тут потрібна термінова операція.
4. Збої у роботі сусідніх органів через постійний тиск.

Особливої уваги потребує міжм'язовий розвиток вузлів. При інтрамуральній міомі матки стінка органа гірше скорочується. Звідси виникають довгі кровотечі та сильна слабкість. Якщо виявилися симптоми інтрамуральної міоми матки, відкладати візит до лікаря не можна.

Якщо вузол росте у бік черевної порожнини, діагностується інтрамурально-субсерозна міома матки. Вона майже не викликає кровотеч, але може збільшувати живіт обсягом і тиснути на кишечник. При підтвердженій інтрамульній міомі матки лікування підбирається індивідуально. Лікар враховує вік пацієнтки, її плани на вагітність та швидкість росту вузла.

Лікування інтрамуральної міоми матки

Тактика залежить від розміру та кількості вузлів. Невеликі інтрамуральні лейоміоми матки без симптомів просто спостерігають, тобто роблять УЗД раз на півроку. Якщо вузол росте, включають активну терапію. При інтрамурально-субсерозній формі міоми матки лікарі намагаються зберегти орган. У гінекології використовують різні підходи:

• Лапароскопічна міомектомія — видалення вузла через невеликі проколи.
• Емболізація маткових артерій — перекриття судин, які живлять міому.
• Ультразвукова абляція — руйнування вузла сфокусованим ультразвуком під контролем МРТ.
• Гормональна терапія — медикаментозне зменшення розмірів утворення.

Іноді ріст міоми сповільнюється, а може взагалі припинитися. Змінюватись може і швидкість росту. При багатовузловій міомі матки лікування будується дещо інакше. Тут підхід визначається кількістю вогнищ. Тому при багатовузловій міомі матки потрібна більш кропітка апаратна діагностика.

Починають терапію з консервативного курсу. Коли у пацієнтки інтрамуральна лейоміома матки, лікування спрямоване на зняття симптомів та захист репродуктивного здоров'я. Воно може бути самостійним чи підготовчим перед операцією. При інтрамуральній лейоміомі матки рішення щодо методу впливу приймають після повного обстеження.

Профілактика

100% захисту від інтрамуральної міоми матки немає. Але прості кроки допомагають значно знизити ризики. Наші гінекологи рекомендують:

1. Проходити огляд гінеколога та УЗД раз на рік.
2. Приймати гормональні препарати лише за призначенням лікаря.
3. Вчасно лікувати будь-які запалення у малому тазі.
4. Стежити за вагою та регулярно рухатися.
5. Не захоплюватися гарячими ваннами та засмагою.
6. Уникати хронічного стресу та висипатися.

Регулярні огляди допомагають помітити зміни вчасно та швидко їх скоригувати. У клініці MED CITY допомогу надають за міжнародними протоколами. Тут проводиться консервативне лікування вузлової лейоміоми матки. Грамотно підібрані препарати під контролем гінекологів беруть процес під контроль. У результаті лікування вузлової міоми матки цілком можливе без операції. Запишіться на консультацію та діагностику в MED CITY — ми знайдемо спосіб безпечно та ефективно відновити репродуктивне здоров'я.

Діагноз «вузлоутворення у міометрії» часто лякає жінок. Слово «пухлина» асоціативно пов'язане з раком, але у гінекології ситуація інша. На практиці вузлова лейоміома матки — це доброякісне утворення. Воно відмінно піддається контролю та лікуванню. Якщо з'явилися перші симптоми, консультація гінеколога допоможе оцінити ситуацію та запобігти ускладненням, призначивши лікування вузлової міоми матки.

Список літератури

1. ACOG Practice Bulletin No. 228. Management of Symptomatic Uterine Leiomyomas. Obstetrics & Gynecology. 2021. Vol. 137, no. 6. P. e100–e115. DOI: 10.1097/AOG.0000000000004401.
2. Donnez J., Dolmans M. M. Uterine fibroid management: from the present to the future. Human Reproduction Update. 2016. Vol. 22, no. 6. P. 665–686. DOI: 10.1093/humupd/dmw023.
3. FIGO classification system (PALM-COEIN) for causes of abnormal uterine bleeding in non-gravid women of reproductive age / M. G. Munro et al. International Journal of Gynaecology & Obstetrics. 2011. Vol. 113, no. 1. P. 3–13. DOI: 10.1016/j.ijgo.2010.11.011.
4. Therapeutic management of uterine fibroid tumors: updated French guidelines / H. Marret et al. European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology. 2012. Vol. 165, no. 2. P. 156–164. DOI: 10.1016/j.ejogrb.2012.07.030.